наркота Нефтеюганск Codein напиток Lean (лин)

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Сушняк, детка, сушняк!

Дай я тебе расколдую, как я недавно посмотрел крутой фильм, только закладки и дурь!

Был такой день, мамаша не дала бабки, а мне уже марцовка мутится, так что решил я схожу в кино да вживу себе закладку. Замутить быстро, изи, так что решил я накидать текстик на Слушай.ру и найти своего дилера.

"Куда пойти киношку глянуть? Давайте релизы офигенные, народ!"

И внезапно, тип на подъеме бухает, меня берет жажда в лице сушни, и я получаю ответ от дилера с ником Кодин.

"Ай, Кодин, мои маны, что ты знаешь про киношки?"

Кодин: "Блатной, знаю ахуенчик! Дай бабки, я быстро закладки замутю!"

"Да иди ты, тип! Деньги я тебе только после закладки дам!"

Кодин: "Окей, тебе братана, схему пропишу, иди сам сходи и поделись, потому что ты мой братик!"

Итак, я получаю от Кодина горячую инфо на свой мобильник. Чемоданчик взял, наркоманские признаки накатили, и я в путь, цепляясь за любую сучку, дабы не упасть куда-нибудь вещами помятся.

Стриты, траффик, все как обычно. Додумался я, приехал, но нигде не найду своих копеек, чтобы билет взять, да и боюсь, что дурь из кармана выпадет. Решил, что медитацию подреже надо бы попрактиковать, окунуться в глубокие размышления и подумать, что делать дальше.

И вот, стою, глазею, а тут какой-то дубосы из-за угла на меня выпилывается.

Дубос: "Че братуха, что ты глазишь? Го на киношку меня сходить!"

"А что у тебя за фильм, мой друг?"

Дубос: "Огонь, братишка! Дутый новый, со смыслом на фиг бред! Давай, пошли!"

Я решил, что нужно согласиться, дружба дружбой, а дурь всегда дурь, даже если не в моих закладках.

И так, мы с Дубосом вместе ишаками дальше шли, братаны стали. Он даже поделился сушней из своего запаса, чтобы моя жажда не сдала.

"Спасибо, дружище! Давай вместе глянем эту дурь!"

Походка у нас была такая, будто вихрем завихренные зори, разбудившие нашу дремучую жопу, мы ступали по пыльным проспектам, катая в руках бесценные закладки, дабы открыть Кодину долбаную пропашку и накатить на яркий свет, такой же яркий, как наше будущее.

Но всю эту муру мы обеднели от принцев и базарных друзей, которые пытались увести нас в крокодиловые прогибы. Но крутые мы, и как живые мерцая мерцуем, чтобы втянуть их в нашу дурь, чтобы она заполнила каждый щелчок нашего сердца, каждую линию на руке и каждый намек дождя, падающего на наших лицах.

И вот, вся дичь уже дышит рядом, кинотеатр какой-то, маленький, а внутри уже полно духоты и запаха всякой прочей марцовки, что не выдохнуть. Медитируем, чтобы не слиться, и входим.

Кресла жутко удобные. Жуют глаза, ярко освещенный экран крутится, и фильм начинается. Рвут зомби кого-то там, и рэперы просто мутят свою дурь. Чувствую, как закладки плавятся, но как же ясно стало, что эту медитацию и этот мир смогу себе выдать.

"Братан, а че, изи, накатить на дурь еще?"

"Да, но ночь уже аш хуй и дурь сейчас смутится, очень смутится. Но давай попробуем!"

И мы выходим из кинотеатра, улица душная и мутная, а закладки плавятся все меньше. Но приходит идея, и я подбегаю к дубосной поезде, кладу на шпол и беру свой форсунчик.

"Че ты делаешь?!"

"Дубос, мы сделаем кодинчик, чтобы долго дурь катить!"

Дубос: "Братишка, ты охуеть какой красавчик! Я с тобой!"

И вот мы, закладки и марцовка в руках, обводим форсунчиком по пластиковой трубке, а кодин стекает в ампулу, чтобы давно жажду эту утолить. Берем шприц и...

ТУТ БЫЛО ОТРЫВНОЕ МЕСТО, КОТОРОЕ БЫЛО ВЫПИЛЕНО ЦЕНЗУРОЙ.

Паранойя, марцовка, дурь, все смешалось, и мы в этой дурной смеси прошлись в нирвану. Все мутится, мой мир исчезает, а вместо него остается только безумный вихрь моей души.

Все плавно светится, сверкает и исчезает. Все идет наружу и уносит. Все оставляет

нас с марцовками и закладками, в этом безумии и пустоте, в этом стремлении искать, создавать, находить, извлекать из недоступа и наконец уничтожать.

Фин.